1.1 Відкриті склади ЛЗР і ГР слід розміщувати на майданчиках, що мають найнижчу відмітку відносно прилеглих будівель і населених пунктів.
Відстань від складів ЛЗР і ГР до будинків, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.
1.2 Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати вздовж периметра обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у верхній частині має бути не меншою за 0,5 м.
1.3 Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об’єм, що дорівнює номінальному об’єму найбільшого резервуару, що розміщується в цьому обвалуванні, і на 0,2 м вище рівня розлитої рідини.
Відстань від стінок резервуарів до нижньої кромки внутрішніх схилів обвалування має бути не меншою:
- 3 м – від резервуарів місткістю до 10 тис.м3;
- 6 м – від резервуарів місткістю 10 тис.м3 і більше.
10.1.4 Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стіною заввишки не менше ніж 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
1.5 Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань мають бути рівними, утрамбованими і посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР і ГР слід негайно прибирати, а місця розлиття посипати піском.
1.6 Територія складу нафтопродуктів має бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів заввишки не нижче 2 м, якщо склад розміщують поза територією підприємства.
У разі розміщення складу на території підприємства, що має огорожу, влаштування спеціальної огорожі не потрібне. Необхідність влаштування спеціальної огорожі встановлює замовник у завданні на проектування.
1.7 Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.
1.8 Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з’єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, взимку очищатися від снігу.
1.9 На територіях складів потрібно періодично скошувати траву і вивозити її за межі складів.
1.10 Під час прокладання або заміни трубопроводів, що проходять через обвалування наземних резервуарів, прориті траншеї після закінчення робіт повинні бути негайно засипані й обвалування відновлено.
1.11 На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій зазначаються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливу, мінімальний залишок, швидкість наповнення і спустошення.
1.12 У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів і вогнезагороджувачів.
За температури повітря вище нуля перевірка має проводитися не рідше ніж один раз на місяць, а нижче нуля – не рідше ніж двічі на місяць. Взимку дихальні клапани і сітки повинні очищатися від льоду.
Під час огляду резервуарів, відбирання проб або намірів рівня рідини слід використовувати пристосування, що унеможливлюють виникнення іскри в разі ударів.
1.13 Люки, що слугують для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірювань – кільце з металу, яке унеможливлює виникнення іскри.
1.14 Підігрівати в’язкі нафтопродукти і такі, що застигають у резервуарах (у встановлених межах), дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.
1.15 Для резервуарів, де зберігаються серисті нафтопродукти, має бути розроблено графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного серистого заліза.
1.16 У разі виникнення тріщин у швах стінок або дна діючий резервуар повинен бути негайно спорожнений.
1.17 Ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від’єднання від нього трубопроводів, відчинення всіх люків, ретельного очищення (пропарювання і промивання), відбирання з резервуарів проб повітря й аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.
1.18 Перед ремонтом резервуарів необхідно їх, а також усі засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах накрити повстю, просоченою антипіренами (влітку повсть змочити водою). Електро- та апаратуру газозварювання дозволяється розміщувати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.
Електро- та роботи газозварювань повинні проводитися з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.
1.19 На території складів з нафтопродуктами забороняється:
встановлювати тимчасові інвентарні будівлі та побутові вагончики, а також зберігати різні матеріали й устаткування, що не відноситься до технології перероблення та зберігання нафтопродуктів;
використовувати відкритий вогонь під час оглядів і підігрівання труб, а також палити поруч із резервуарами, у насосних, у камерах засувок і допоміжних приміщеннях.
1.20 Стаціонарні установки пожежогасіння наземних металевих резервуарів повинні бути в справному стані.
1.21 У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
1.22 Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів, води та інших матеріалів.
1.23 Блискавковідвід, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані.
1.24 Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть використовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
1.25 Зливні шланги мають бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють виникнення іскри від удару.
1.26 Залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів і зливних пістолетів повинні бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше ніж один раз на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.
1.27 Технічний нагляд за системами пожежного захисту і протипожежного водопостачання та їх експлуатація повинні проводитися згідно з вимогами цих Правил.
2. Зливні естакади та причали
2.1 На зливних естакадах рідкого палива (нафтопродуктів) лотки мають бути постійно закриті негорючими плитами, а в місцях зливу залізничних цистерн – відкидними кришками.
2.2 Бетоновані майданчики естакад і причалів, їхніх бортових огороджувальних конструкцій (від розтікання нафтопродуктів) слід періодично ремонтувати для запобігання вибоїнам і тріщинам.
2.3 Перед початком зливних операцій необхідно перевіряти правильність відкриття всіх зливних пристроїв і засувок, щільність з’єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах, а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден.
Після зливних операцій потрібно прибрати розлиті нафтопродукти.
2.4 Під час зливання рідких нафтопродуктів повинні використовуватися переносні лотки або тулупи для недопущення розбризкування.
2.5 Під час з’єднання або роз’єднання трубопроводів на причалах, а також під час відкривання зливних пристроїв у нафтоналивних суднах і залізничних цистернах повинні використовуватися інструмент, фланцеві та муфтові з’єднання, які не утворюють іскор.
2.6 Нафтоналивні судна, які пришвартовані до причалу, повинні заземлюватися до з’єднання трубопроводів зі зливними пристроями. Заземлення слід знімати тільки після закінчення зливних операцій і роз’єднання трубопроводів зі шлангами причалу і судна.
2.7 Обслуговуючі працівники причалу і судна зобов’язані вести постійний нагляд за процесом зливних робіт і станом обладнання.
2.8 Трубопроводи для зливання нафтопродуктів з нафтоналивних суден повинні обладнати аварійною засувкою, яку встановлюють на відстані не менше 30 м від причалу.
2.9 Забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під злив повинні подаватися і виводитися плавно, без поштовхів і ривків.
2.10 Застиглі нафтопродукти повинні підігріватися тільки парою або в спеціальних тепляках.
Під час розігрівання мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим приладдям його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут.
Підігрів у цистернах і в інших ємностях (лотках) має бути на 15° C нижчим за температуру спалаху цих нафтопродуктів, але не вищим за +90° C.
2.11 Під час зливу нафтопродуктів та інших горючих рідин, що мають температуру спалаху нижче 120 °C (за винятком мазуту), зливні пристрої мають бути закритого виконання (гнучкий шланг із наконечником або фланцеве з’єднання). Довжина шланга має бути такою, щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники (фланці) шлангів повинні виготовлятися з іскробезпечних матеріалів.
Нижній злив ЛЗР (нафтопродуктів) допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється злив зазначеного палива у відкриті лотки.
2.12 У разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче 45° C злив його забороняється.
2.13 Забороняється зливання мазуту, дизельного палива та інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах і водних причалах під час грози.
2.14 Під час зливних операцій забороняється:
виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватися відкритим вогнем ближче ніж за 30 м;
застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання, крім акумуляторних у вибухобезпечному виконанні.
3. Приміщення для підготовки та перекачування нафтопродуктів
3.1 Приміщення для підготовки та перекачування нафтопродуктів (мазутонасосні, оливонасосні, регенерації оливи та ін.) повинні постійно утримуватися в чистоті.
Забороняється для чищення підлоги та обладнання користуватися легкозаймистими рідинами.
3.2 Перед пуском устаткування необхідно перевіряти стан устаткування, герметичність засувок і трубопроводів, увімкнення автоматичних систем захисту і блокування.
3.3 Протікання нафтопродуктів на засувках, фільтрах, фланцевих з’єднаннях або ущільненнях устаткування повинно негайно усуватися.
У разі виявлення значного витоку нафтопродуктів, що порушує нормальний режим роботи обладнання, необхідно увімкнути резервне обладнання або аварійно зупинити установку.
3.4 Технічний стан стаціонарних автоматичних газоаналізаторів, пристроїв звукової та світлової сигналізації щодо наявності у виробничих приміщеннях небезпечної концентрації парів у повітрі слід регулярно перевіряти.
3.5 Маслоочисні установки (сепаратори), що встановлені стаціонарно, повинні мати справну дренажну систему, а приймальний бак брудного масла – мірне скло із захисним кожухом.
3.6 Під час очищення оливи потрібно вести контроль за її тиском, температурою, вакуумом, безперервністю подання оливи в оливопідігрівачі.
10.3.7 Обладнання маслоочисних установок повинно встановлюватися на негорючих фундаментах (основах).
3.8 Пости первинних засобів пожежогасіння потрібно розміщувати раціонально для можливості швидкого і безпечного використання.
3.9 У приміщеннях для підготовки та перекачування нафтопродуктів забороняється:
- зберігати різні матеріали та обладнання;
- залишати промаслені (замазані) обтиральні матеріали;
- сушити на нагрітих поверхнях обладнання та трубопроводах спецодяг;
- влаштовувати тимчасові зварювальні пости в приміщеннях насосних і проводити вогневі роботи без попереднього контролю за станом повітряного середовища засобами експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів;
- захаращувати евакуаційні проходи та виходи з приміщення матеріалами та обладнанням.
4. зберігання ЛЗР і ГР у тарі
4.1 Зберігання ЛЗР і ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху 45° C і нижче.
4.2 Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120° C у кількості до 60м3 дозволяється у підземних сховищах з горючих матеріалів за умов влаштування підлоги з негорючих матеріалів і засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.
4.3 Будинки і споруди складів для зберігання ЛЗР і ГР (за винятком металевих резервуарів) повинні бути не нижчими за II ступінь вогнестійкості.
10.4.4 Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР – одноповерховими.
4.5 Загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. м3ЛЗР або 6 тис. м3 ГР. При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. м3 ЛЗР або 1 тис. м3 ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР мають бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.
4.6 Дверні отвори в приміщеннях для зберігання ЛЗР і ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менш як 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях має бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків і трапів.
4.7 У разі зберігання бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:
- вручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;
- укладати бочки механізований не більше ніж у п’ять ярусів – для ГР і в три яруси – для ЛЗР;
- укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;
- укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою, незалежно від виду нафтопродуктів;
- проходи для транспортування бочок мають бути не менше ніж 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями – не менше ніж 1 м.
4.8 При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:
- у межах однієї огородженої (обваловуючої) території розміщувати не більше шести штабелів;
- довжина штабеля не повинна перевищувати 25 м, а ширина – 15 м;
- відстань між штабелями на одному майданчику має бути не менше ніж 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків – не менше ніж 20 м, між штабелями і валом (стіною) – не менше ніж 5 м;
- укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси заввишки і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.
4.9 Бочки повинні укладатися пробками догори.
4.10 Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більш як у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
4.11 Для розливання ЛЗР і ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідним приладдям для виконання робіт.
Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише в спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР і ГР у скляні та поліетиленові посудини забороняється.
4.12 Прямий телефонний зв’язок нафтобази з найближчою пожежною частиною повинен постійно утримуватися справним, зі щоденним контролем справності перед початком роботи бази.
4.13 Не дозволяється:
- зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;
- укладання бочок без прокладок між ярусами;
- прийняття на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, які не відповідають тарі;
- застосування інструменту для відгвинчування пробок із металу, що дає іскри.
5. Автозаправні станції
5.1 АЗС розподіляються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) і контейнерні (КАЗС).
5.2 Відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні власники. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають відповідне посвідчення.
5.3 Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будинків, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будинками та обладнанням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.
5.4 Територія АЗС має бути спланована таким чином, щоб унеможливити потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі в разі аварії) за її межі та утримуватися з урахуванням вимог, викладених у розділі 10.1 цих Правил.
Автомобілі, що очікують черги для заправки, повинні розміщуватися біля в’їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.
5.5 Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов’язані із застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше ніж 20 м від її території.
5.6 На АЗС повинні бути вивішені на видних місцях плакати, на яких виписані обов’язки водія під час заправки автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
10.5.7 Місця заправляння і зливання нафтопродуктів повинні бути освітлені в нічний час.
АЗС необхідно оснастити телефонним і гучномовним зв’язком.
5.8 Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах має здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).
5.9 Зливати нафтопродукти в підземні резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом або через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання має контролюватися працівником АЗС і водієм автоцистерни.
Наконечники зливних шлангів мають бути виготовлені з матеріалу, який унеможливлює виникнення іскри під час ударів об корпус резервуара і заземлення.
5.10 Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник повинен бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопоїзда має бути заземлена вроздріб до повного зливання з неї нафтопродуктів.
5.11 Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинні фіксуватися в журналі обліку ремонту обладнання.
5.12 Очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше, ніж один раз на два роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 “Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування і зберігання”, а також у разі заміни марки нафтопродукту.
5.13 За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з’єднань у колонках, рукавах, що роздають, трубопроводах і арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд. Витікання, що виникло, потрібно негайно усунути.
5.14 Кришки оглядових і приймальних колодязів дозволяється відкривати лише для вимірювань і відбирання проб під час зливних операцій і проведення профілактичних заходів.
5.15 Для відкриття і закриття пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен бути набір інструменту з металу, що не утворює іскор.
5.16 Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно з відміткою в журналі.
5.17 Під час заправки на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
- мотоцикли і моторолери подаються до бензоколонок із двигунами, що не працюють, пуск і вимкнення яких повинні здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі – своїм ходом, з наступним вимкненням двигунів на початок процесу заправки;
- нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки;
- облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів і моторолерів до пуску двигунів водіями насухо протираються;
- випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збирають у металеві ящики з кришками, які щільно закривають, а після закінчення робочого дня вивозять з території АЗС;
- відстань між автомобілем, що перебуває під заправкою, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не меншою, ніж 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, що стоять у черзі, – не меншою, ніж 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу має бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
5.18 На АЗС забороняється:
- заправка транспортних засобів із працюючими двигунами;
- проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
- робота в одязі та взутті, що облиті бензином;
- заправка транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
- заправлення автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стиснутими та скрапленими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);
- в’їзд на територію АЗС і заправку тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
- відпуск палива роздавальними колонками, які під’єднані до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
- приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих і забруднених частин автоцистерни;
- використання як заземлення трубопроводів з ЛЗР, ГР і горючими газами, а також інших трубопроводів;
- експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, зокрема кріпильними, передбаченими його конструкцією.
6. Газове господарство
6.1 Газорегуляторні пункти (далі – ГРП) і газорегуляторні установки (далі – ГРУ) електростанцій повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98).
6.2 У приміщеннях газового господарства ГРП, ІГРУ повинні бути вивішені схеми та інструкція з експлуатації обладнання.
Зовні приміщень на видних місцях мають бути встановлені знаки безпеки за чинними державними стандартами та табличка з телефоном відповідального за пожежну безпеку і газове господарство – на воротах ГРП.
6.3 Приміщення з контрольно-вимірювальними приладами і пристосуваннями керування повинно бути відокремлене від ГРП та ІГРУ газонепроникною стіною, в якій не допускаються наскрізні отвори і щілини. Проходження комунікацій через стіну допускається тільки із застосуванням спеціальних пристроїв (сальників).
6.4 Газонебезпечні роботи повинні проводитися тільки за нарядом згідно з правилами техніки безпеки. З персоналом має проводитися інструктаж, зокрема щодо заходів пожежної безпеки, після якого члени бригади можуть допускатися до роботи.
6.5 Перед початком вогненебезпечних робіт (зварювання різна тощо) повинні бути виконані організаційні та технічні заходи для унеможливлення накопичення залишків газу і надходження його до місця роботи, проведений аналіз повітря на відсутність вибухонебезпечних концентрацій (особливо в непровітрюваних зонах), а також отримано дозвіл головного інженера підприємства.
6.6 Підготовку технологічного устаткування до ремонту, демонтаж і монтаж після ремонту в діючому ГРП (ІГРУ), як правило, дозволяється виконувати протягом світлового дня.
В аварійній ситуації допускається виконувати ці роботи в нічний час за умови забезпечення додаткових заходів безпеки: посилення освітлення, встановлення додаткового нагляду, а також безперервний контроль загазованості.
6.7 Забороняється проводити монтаж або ремонт устаткування і газопроводів у приміщенні з непрацездатною вентиляцією.
У разі виходу з роботи системи вентиляції ГРП (ІГРУ) потрібно вжити заходів для унеможливлення утворення вибухонебезпечної концентрації газу в приміщенні.
6.8 Тиск у газових апаратах або газопроводах для виконання ремонтних робіт повинен знижуватися після їх вимкнення тільки через продувні свічки або регулятори тиску.
Забороняється для цієї мети роз’єднувати фланцеві з’єднання на запірній арматурі.
6.9 Заглушки, встановлені на газопроводах, повинні бути розраховані на максимально можливий тиск газу під час аварії та ремонтних робіт. Заглушки повинні мати хвостові виступи за фланці.
6.10 Відігрівання газопроводів і арматури має проводитися парою або гарячою водою.
Забороняється застосування для цієї мети джерела тепла з відкритим вогнем.
6.11 Роботи з ремонту електрообладнання ГРП (ІГРУ) і заміни перегорілих електроламп повинні проводитися при знятому струмі. У разі недостатнього природного освітлення допускається застосування переносних світильників у вибухобезпечному виконанні або додаткове встановлення їх зовні за заскленим віконним блоком.
6.12 При різких змінах тиску газу негайно слід вживати заходів щодо виявлення та усунення причин, а також переведення котельних установок на спалювання резервних видів палива.
6.13 При утворенні витоку газу з газопроводу аварійну ділянку (зону) потрібно негайно огородити, вивісити відповідні попереджувальні та заборонні знаки безпеки, а також вжити заходів щодо термінового відключення пошкодженого газопроводу або обладнання.
6.14 Забороняється застосування відкритого вогню для пошуку місць витоку газу.
6.15 У разі використання землерийних машин останній шар ґрунту над пошкодженим газопроводом завтовшки 200-300 мм необхідно прибирати вручну лопатами з дотриманням заходів безпеки.
6.16 Газопроводи, що прокладаються відкрито, повинні бути пофарбовані згідно з вимогами чинних державних стандартів (ГОСТ 14202-69 “Трубопроводы промышленных предприятий. Розпізнавальна прикраса, попереджувальні знаки та маркувальні щитки”).
6.17 Забороняється використовувати діючі газопроводи для влаштування підвіски (опору) пристосувань і настилів будівельних решетувань.
6.18 У разі вимушеного перетину зварювальним електрокабелем діючих газопроводів слід виконувати додаткове його ізолювання або встановлювати повітряну підвіску.
6.19 Під час роботи в приміщеннях ГРП (ІГРУ) і в загазованому середовищі повинні застосовуватися інструменти з матеріалу, який унеможливлює виникнення іскри. Використання інструментів із чорного металу допускається за умови покриття робочої частини густим маслом.
Персонал має бути у взутті, яке унеможливлює виникнення іскри, та в одязі з матеріалу, який не накопичує статичних зарядів.
6.20 У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів стіни (перегородки) слід ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю по негорючому теплоізоляційному матеріалу завтовшки не менш як 3 мм тощо. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше ніж 0,8 м зверху.
Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) має бути не менше ніж 0,07 м.
Відстань між плитою і неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів має бути не менше 1 м.
6.21 Установку газових проточних водонагрівачів потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.
Допускається встановлювати проточні водонагрівачі на поштукатурених, а також на горючих стінах (перегородках), які облицьовують негорючими або високовогненебезпечними матеріалами, на відстані не менше ніж 0,03 м від них. Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівачів не менше ніж на 0,1 м.
6.22 Установлення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів і ємних газових водонагрівачів слід виконувати біля стін із негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими чи високопожежонебезпечними матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.
6.23 Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче ніж 0,2 м від газових приладів.
6.24 У разі появи в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подання, викликати аварійну газову службу і провітрити приміщення. До усунення несправності в приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.
6.25 Газонебезпечні роботи повинні проводитися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98).
7. Склади твердого палива
7.1 На складах твердого палива забороняється здійснювати розвантаження, зберігання та спалювання палива з незнайомими або невивченими характеристиками щодо вибухопожежонебезпеки.
Майданчик для зберігання твердого палива має бути очищений від рослинного сміття і горючих матеріалів, вирівняний і щільно втрамбований.
Забороняється складування вугілля на землі, яка має органічні речовини та колчедан.
7.2 Під закладеними штабелями твердого палива не рекомендується розміщувати водостічні канали, дренажні пристрої, окремі труби та кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі. За потреби будівництва тунелів вони мають бути прохідними і мати перекриття з шаром ущільнювального ґрунту над ним завтовшки не менше 1 м.
7.3 На складі має бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння палива, що самозаймалося, і його охолодження після видалення зі штабеля.
7.4 Усе паливо, що надходить на склад для тривалого зберігання, повинно складуватися в штабелі в міру вивантаження його з вагонів і за можливості в короткий термін.
Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом понад дві доби.
7.5 Габаритні розміри штабелів вугілля визначаються розмірами відведеного для них майданчика, а також можливостями вантажно-розвантажувальних механізмів.
7.6 Для виконання регламентних робіт зі штабелями, а також проїзду механізмів і пожежних машин відстань від підошви штабелів до огорожі та фундаменту підкранових колій має бути не менше ніж 3 м, а до зовнішнього краю голівки підкранової рейки або брівки автодороги – не менше ніж 2 м.
7.7 За паливом, що зберігається на складі і може самозайматися, повинно бути встановлено систематичне спостереження з метою своєчасного виявлення самозаймання. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за встановленим графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником цеху.
7.8 Для уточнення розмірів осередку самозаймання палива і для контролю за температурою осередку в штабелі повинні застосовуватися спеціальні термодатчики і термощупи.
7.9 Під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозаймалося, особлива увага має бути звернена на стан укосів у нижній частині, де накопичуються більші шматки, бо в цих місцях відбувається проникнення кисню, що призводить до самозаймання та самозаймання.
7.10 Зовнішніми ознаками зміни температури в штабелях і появи місць самозаймання є:
- поява за ніч на поверхні штабеля, близького до місця самозаймання, вологих плям, що зникають зі сходом сонця, а в зимовий час – проталин у сніговій сені та покришити снігу;
- швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси;
- поява пари і специфічного запаху продуктів розкладання палива;
- утворення сольових відкладень на поверхні штабеля, які зникають після опадів.
7.11 У разі виявлення ознак самозаймання палива потрібно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці, що перевищує розміри осередку в 2 – 3 рази.
Якщо зазначені заходи будуть недостатніми, то осередки палива, що самозайнялося, підлягають вилученню зі штабеля з поступовим гасінням на спеціальному майданчику з подальшим поданням до тракту подачі палива в котельні.
7.12 Забороняється заливати водою осередки палива, що самозаймалося, безпосередньо в штабелі.
10.7.13 Забороняється вилучати осередки палива, що самозаймалося, зі штабеля в разі сильного вітру (понад 5 м/с). Поглиблення, що залишилося в штабелі, має бути засипане вологим паливом і плотне на рівні з поверхом штабеля.
7.14 Під час зберігання особливо активного вугілля (кансько-ачинського, екібастузького, назаровського та деяких інших) можливе його поверхневе самозаймання, яке за кілька годин може охопити всю поверхню штабеля, якщо не вжити заходів для ліквідації самозаймання, що виникло.
Поверхневі осередки палива, що самозаймалося, повинні ліквідуватися шляхом перемішування зі свіжим паливом з обов’язковим ущільненням поверхні штабеля.
Допускається гасіння зазначених поверхневих осередків палива, що самозайнялося, розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням.
У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків палива, що самозаймалося, шляхом перемішування палива цього самого штабеля з наступним ущільненням.
7.15 За ліквідованими осередками горіння має вестися постійний контроль із записом в оперативному журналі протягом тижня.
За відсутності в цих штабелях нових осередків палива, що самозаймалося, зберігання і витрата палива здійснюються у звичайному порядку.
7.16 Забороняється подавати паливо, яке самозаймалося:
- під час розвантаження з вагонів безпосередньо в штабель із паливом або в тракт паливоподачі;
- зі штабеля в тракт паливоподачі.
7.17 Паливо з виявлених осередків, що самозаймалося у вагонах, повинно бути вилучено і подано на спеціальні майданчики для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання.
7.18 Зрушення, вимоїни та інші дефекти, які виникають у штабелі палива, що самозаймалося протягом певного часу, а також через довготривалі дощі, повинні вилучатися в короткий термін, а штабелі додатково щільнитися, щоб запобігати самозайманню.
7.19 У разі обладнання на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання та насосної станції вони повинні експлуатуватися аналогічно системам пожежогасіння цього підприємства.
